Кілійський заклад загальної середньої освіти №1 Кілійської міської ради

ВПЛИВ КОМП’ЮТЕРІВ НА ПСИХІКУ ДИТИНИ

Но­ві ін­фор­ма­цій­ні тех­но­ло­гії ста­ють не тіль­ки го­лов­ною ру­шій­ною си­лою прог­ре­су, за­со­бом спіл­ку­ван­ня між дер­жа­ва­ми, ком­па­ні­я­ми, уні­вер­си­те­та­ми, но­вою фор­мою торгів­лі, а й по­туж­ним за­со­бом нав­чан­ня, улюб­ле­ною іг­раш­кою. Чи­ма­ло ді­тей, на­віть у ма­ло роз­ви­не­них кра­ї­нах, за­хоп­лю­ють­ся ком­п'ю­тер­ни­ми іг­ра­ми, які при­ваб­лю­ють їх дина­міч­ни­ми сю­же­та­ми, вик­ли­ка­ють гос­трі від­чут­тя.

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери.

Комп’ютери почали активно застосовуватися після Другої світової війни. До 1960 року в усьому світі використовувалося не більше 7 тис. комп’ютерів. У 1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 мільйона одиниць.

Де застосовується комп’ютер? В установах, банках, школах, лікарнях, у побуті. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє. Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуються на долоні і дуже прості в користуванні. Одним із найрозумніших комп’ютерів у світі називається „Стимулятор Землі”. Його створили японські спеціалісти з м. Йокогама. За його допомогою моделюють процеси, які відбуваються на Землі, зокрема передбачають природні катастрофи.

Як показують дослідження, число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет – це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5-15 хвилин, що неможливо ні в яких інших засобах інформації.

Сьогодні у високорозвинених країнах світу є можливою купівля-продаж за допомогою електронних засобів, не виходячи за поріг домівки. Стали реальністю освіта з дистанційним управлінням, комп’ютерна діагностика та хірургія, транспорт та зв’язок з миттєвим замовленням квитків, можливість купувати продукти не виходячи з дому.

Наприклад, в Японії увійшли в моду домашні кішки-комп’ютери. Вони можуть муркотіти будь-які мелодії відповідно до настрою господаря, робити масаж лапками і лікувати. Кішка-робот сама поставить діагноз, замовить необхідні ліки, складе лікувальну дієту.

Ви, мабуть, знаєте про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну, але під її обкладинкою розміщено екран розміром 16 х 21 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака, і працює вона на батарейках протягом 5 годин. Це водночас і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до Інтернету і можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти незрозуміле слово у словнику.

Останнє досягнення комп’ютерних технологій – „жива” книга. За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, „оживляти” ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які надають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому вплинути на хід сюжету.

На сьогоднішній день основний принцип роботи з комп’ютером – самостійний пошук інформації. Для користувачів тут є свої плюси і мінуси. Позитивною є можливість самостійної праці. Користувачі навчаються орієнтуватися в мережевому просторі, відбирати потрібні документи з величезного інформаційного масиву. Але читання тексту з комп’ютера має багато незручностей: ви не бачите, скільки прочитали і чи багато ще залишилось, не можете перегорнути сторінки, щоб порівняти різні розділи книги або прочитати навмання обрані уривки. Не вийде захопити екран із собою в ліжко або на пляж. Екрани не можна колекціонувати і розставляти на полицях.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти. Адже діти повинні відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої. Досить часто вони обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна.

Як же впливають комп’ютерні ігри на світогляд дітей? Більшість вважає, що негативно, інші – позитивно. Ігри бувають різними - пригодницькі, головоломки, стратегічні  та  „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн” „шутери” (стрілялки), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Дуже популярний он-лайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Ігровими персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” одні з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини.

Багато ігор пропагують насильство, секс, брутальну мову. Такі ігри сприяють посиленню агресивності гравців. Насильство, зображене в комп’ютерних іграх, небезпечніше, ніж телевізійне, оскільки дитина відчуває себе в ролі персонажів, що чинять насильство. Телебачення дає можливість бути лише спостерігачем жорстокості, а комп’ютерні ігри – бути безпосереднім учасником. У нових он-лайнових іграх час, котрий гравець витрачає, обмірковуючи свою роль, стає його особистим вкладом, його досягненням, а це заохочує грати далі. Тож для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна з причин, чому в них грають місяцями або навіть роками.

Не можна сьогодні не говорити і про мобільні телефони. Смартфони стали для всіх нас невідємною (а для деяких основною) частиною життя. Але це дуже небезпечно. Не рідкі  фатальні випадки, які сталися внаслідок вибуху мобільних телефонів. Ось лише деякі приклади таких випадків: 

• У Китаї внаслідок вибуху мобільника загинув підліток, який мав звичку носити апарат у кишені сорочки.
• 59-річний каліфорнієць дістав опіки половини тіла внаслідок самозаймання мобільного телефону в його кишені.
• Ще одна американка постраждала від вибуху мобільника – обпечені обличчя і руки.
• У Дніпропетровську внаслідок самозаймання телефону, який був підключений до зарядного пристрою, загинуло подружжя.
• Кілька випадків вибуху мобільних телефонів зафіксовано в Київській області. 

Мобільні телефони, які під’єднануються до зарядного пристрою, раптово вибухають. І це стосується не лише «китайського ширпотребу», а й іменитих брендів (зокрема зафіксовані випадки займання новітніх iPhoneів під час його заряджання). Більшість з них трапляються саме вночі. Хоча в цей час заряджати апарат і справді зручно, задля безпеки потрібно змінити свої звички. Удень, принаймні, більше шансів вчасно зреагувати на ситуацію. Крім того, йдучи у сауну чи на пляж, залишайте мобільник удома. Ризик вибуху акумуляторного пристрою під впливом температури понад 30° збільшується втричі.

Про заходи безпеки з мобілками говорять уже давно:

• краще носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом.
• не варто класти його до кишені, особливо нагрудної.
• зовсім неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.
• не можна залишати трубку заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку вночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання.
• не купуйте батареї невідомих виробників, які декларують величезну електричну ємність.
• несумлінні виробники, аби здешевити свою продукцію, не обладнують її вмонтованими схемами захисту.

Дослідження британських вчених підтвердили, що випромінювання мобільників і справді пришвидшує реакцію головного мозку, тому збільшується ризик розвитку онкологічних хвороб.

Навряд чи застереження медиків приведуть до того, що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей – це оперативний зв’язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі де вони знаходяться на протязі дня.

Але використання телефонів на уроці заважає проводити повноцінний навчальний процес. Під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. Учні користуються телефоном з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість.

Але хотілося б детальніше зупинитись на проблемі впливу копютера на психіку дитини.

За деякими да­ни­ми дос­лід­жен­нь минулих років, для 68 % під­літ­ків ком­п'ю­тер є ро­бо­чим інс­тру­мен­том, 44,2 % ви­ко­рис­то­ву­ють ком­п'ю­тер для роз­ваг, для 23,2 % — це мож­ли­вість спіл­ку­ва­ти­ся з дру­зя­ми, а для 15,8 % — мож­ли­вість «від­клю­чи­ти­ся» від дій­снос­ти. Наразі ж відсотки змінюються в бік розваг і «відключень від дійсності».

І все ж, який вплив мають комп’ютери на розвиток дитини? Дехто скаже, що вони нічого доброго не приносять, а інші вважають навпаки – що це один із засобів розвитку. Хто ж правий? Слід розглянути обидві точки зору.

Поч­не­мо з позитивного.

1. Як ві­до­мо, здіб­нос­ті ди­ти­ни роз­ви­ва­ють­ся тим кра­ще, чим біль­ше в неї мож­ли­вос­тей от­ри­ман­ня різ­но­ма­ніт­но­го сен­сор­но­го дос­ві­ду, зна­йомс­тва з кра­щи­ми до­сяг­нен­ня­ми світо­вої куль­ту­ри, мо­де­лю­ван­ня нас­лід­ків ре­а­лі­за­ції сво­їх ідей то­що. Усі ми до­сить доб­ре зна­є­мо, скіль­ки втра­ча­ють об­да­ро­ва­ні ді­ти, ко­ли во­ни не ма­ють мож­ли­вос­ти ко­рис­ту­ва­ти­ся біб­лі­о­те­ка­ми, не хо­дять до му­зе­їв, не бу­ва­ють в опе­рі, не навча­ють­ся за та­ки­ми тех­но­ло­гі­я­ми, які є кра­щим над­бан­ням людс­тва. І ко­ли та­ка ди­ти­на, нап­рик­лад, всту­па­ю­чи до уні­вер­си­те­ту, пот­рап­ляє до ве­ли­ко­го міс­та, у куль­тур­не се­ре­до­ви­ще, їй тре­ба на­до­лу­жу­ва­ти ці втра­ти, іно­ді на це вит­ра­ча­єть­ся ці­ле жит­тя. Втра­чає не тіль­ки кон­крет­на об­да­ро­ва­на лю­ди­на, а й усе людс­тво.

От­же, най­біль­шим над­бан­ням людс­тва від зас­то­су­ван­ня ін­фор­ма­цій­них тех­но­ло­гій є наб­ли­жен­ня най­кра­щих до­сяг­нень сві­то­вої куль­ту­ри до кож­ної пе­ре­січ­ної лю­ди­ни. Но­ві ін­фор­ма­цій­ні тех­но­ло­гії на­да­ють фан­тас­тич­ні мож­ли­вос­ти вчи­те­лям та бать­кам у роз­вит­ку за­галь­них здіб­нос­тей ді­тей з ви­ко­рис­тан­ням усьо­го ар­се­на­лу до­сяг­нень сві­то­вої куль­ту­ри. Іс­нує ба­га­то ком­п'ю­тер­них ен­цик­ло­пе­дій, ілюс­тро­ва­них ком­п'ю­тер­них кни­жок, дос­ко­на­лих нав­ча­ю­чих прог­рам, ігор, що роз­ви­ва­ють здіб­нос­ті ди­ти­ни. Але са­ме по со­бі це ба­гатс­тво без учас­ті стар­ших, без пра­ці до­рос­лої лю­ди­ни, за­лу­че­ної до про­це­су ви­хо­ван­ня ди­ти­ни, без кон­суль­та­цій з фа­хів­ця­ми не нав­чить ди­ти­ну.