15 квітня – 100 років із дня народження Георгія Берегового (1921-1995) військового льотчика, учасника вигнання нацистів з території України льотчика-космонавта, генерал-лейтенанта авіації.
Береговий — єдиний в історії двічі Герой Радянського Союзу, який одну "зірку" отримав за військові подвиги, а другу - за космічні.
Народився Георгій Береговий 15 квітня 1921 року на Полтавщині, в селі Федорівка Карлівського району. Мати – Марія Семенівна - була домогосподаркою. Батько – Тимофій Миколайович - службовцем. Окрім нього, в родині було ще двоє двоє синів – Віктор і Михайло. Незабаром після його народження родина Берегових переїхала на Донбас, у місто Єнакієве. Там і пройшло дитинство майбутнього космонавта.
Закінчивши у Єнакієвому восьмирічну школу, він пішов працювати на місцевий металургійний комбінат. У вільний час займався планеризмом, потім записався до місцевого аероклубу. Читав про конструкторів. Надзвичайно вразила хлопця епопея порятунку із льодового полону пароплаву "Челюскін". Невдовзі почув нову сенсацію – здійснено безпосадочний переліт Москва - Північний полюс - Америка. Мрія підкорити небо з’явилася в Георгія ще у дитинстві.. В аероклубі він вперше сів за штурвал навчально-тренувального ПО–2. А вже через деякий час Береговий став курсантом Ворошиловградської школи військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу, яку закінчив у 1941 році. І того ж року пішов до Червоної Армії.
Берегового, як і багатьох його товаришів, було розподілено до розвідувальної авіації. Після найважчих втрат на початку війни, пілотів було більше, ніж придатних для польотів літаків. В результаті Береговий проводив час в очікуванні черги на бойовий виліт.
Він згадував... "Війна застала мене в Луганському (Ворошиловградському) льотному училищі — на "бомберах". Здавалося би, що може бути кращим: збирай валізу — і на фронт. Та моєї думки, звичайно, ніхто не питав, і я отримав призначення у розвідувальний полк, де на дюжину льотчиків приходилося одна-дві машини, а право на виліт мало не в лотерею розігрували. Навколо дідько знає що коїться: фронт розтягнувся майже на три тисячі кілометрів, німці рвуться до Москви, а мені, молодому, здоровому парубку, який до того ж налітав близько сотні годин у повітрі, доводилося стирчати на напівпорожньому аеродромі, чекати чергу! Війна по-справжньому торкнулася мене в Орші, торкнулася і одразу ж гірше окропу ошпарила душу, перетрусила в ній все зверху донизу".
Повний текст читати тут
|